Мне нужно спросонья включиться,
Осмыслить реальную жизнь,
Понять: кто я? Может, мне снится?
Где верх, разобраться, где - низ?
Одеться в свою оболочку,
Я не перепутал слегка?
И где я провел эту ночку?
И что со мной было вчера?
На чем я остановился?
Сегодня что делать опять?
Я холост? А может, женился? -
Спросонья не просто понять.
Понять, почему раздражает
Меня чей-то кашель сухой?
Покинул обители рая?
Пришёл ли я в гости? Домой?
И кто я вообще в этом мире?
И что этот мир для меня?
В своей ли проснулся квартире?
Кровать подо мною моя?
Понять, это наша эпоха?
Планета, галактика, век?
И здесь хорошо или плохо?
И может ли здесь человек?
И что я вообще-то здесь делал?
Мне точно, что нужно сюда?
Зачем мне дано это тело?
Зачем мне такая судьба?
Ну вообщем, все нужно сначала,
Хотя начинать не впервой,
Я сбросил с себя одеяло,
Всё, вспомнил, - вернулся домой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
